Транспорт в Індії

02.06.2014



Хто тільки не бачив ті фотографії, де індійці обліпили вагон як мухи. Розцяцьковані автобуси, прудкі рікші. Усе це дороги Індії. Та про все по порядку.

Поїзди

Самий преференційний вид транспорту в Індії, коли ви турист. Півострів Індостан зовсім не маленький, відстань між точками у вашому маршруті легко може сягати тисячі кілометрів, а поїзд може їхати більше доби. То краще цей час спокійно собі лежати спати, а не трястися в автобусі.

Якщо ви вдома, то перед поїздкою купити білети онлайн не вийде, скоріш за все. Вони букаються на сайті залізниці, але щоб зареєструватись, вам потрібен активний індійский мобільний номер +91xxx, на нього СМСки повинні приходити. А так просто його не отримаєш (детальніше тут). Та якби ви навіть зареєструвались, то розібратись у всіх тонкощах не просте діло, а вони там є, і все це помножене на юзер-френдлі інтерфейс системи бронювання.

Тому ми купували білети в агенціях, яких повно на кожному кроці у будь-якому місті. Коштує то 50-150 рупій за білет, ну майже як у нас касовий збір. Зате вони підкажуть який поїзд кращий, де пересадки, а де зручніше автобусом.

Статуси білетів. Це щось нове для нашої людини і трохи ламає мій мозок. У нас, коли купуєш білета, то ти точно їдеш, але не в Індії.
  • CNF - Confirmed. Білет підтверджено, у вас 100% є місце.
  • RAC - Reservation Against Cancellation. Ви точно сядете на поїзд, а от лежачої полиці може і не вистачити, може сидіти будете.
  • WL - Waiting List. Ви у листі очікування. Хтось відмовиться, добавляться квоти, то може й сядете на поїзд, а може й ні. Як не сядете, то гроші повернуть.
Я якось взяв білет, то там було WL10, що означало, що переді мною ще 10 претендентів на місце. Але за кілька днів черга трохи зрушилась. За день до відправлення я вже був WL2. За 1-2 години всі місця розподілені і на вокзалі вивішують списки, де зазначене ваше призвище та місце. Статус білета можна дізнатися на вокзалі в Інформбюро. Дуже тупо так планувати подорож, коли ти не знаєш на 100%, що сядеш у вагон. То ж купуйте білети завчасно, щонайменше за тиждень. Через агенство можна купити по туристичній квоті, щоб гарантовано отримати місце. Більш детально задротам можна читати Indian Railways RAC and Waitlists concepts explained.

Класи вагонів. Це ще одна річ з якою треба ознайомитись. Їх більше ніж у нас. Та усе одно, користуватися ви будете двома-трьома. Я скажу про ті в яких ми їздили та які є на відео.
  • Three-tier AC (3AC) - наш плацкарт з кондиціонером. Ціна квитка приблизно як у нас, умови теж звичні для нас. Я думаю, це найкращий варіант.
  • Sleeper (SL) - у два рази дешевший плацкарт, без кондею. Вікна та двері відчиняються, білизну не дають, вночі та взимку може бути прохолодно. Але теж можна їхати.
  • AC Chair - наш сидячий експрес, з кондеєм, який занадто холодно дує вночі, не кращий вибір для нічного переїзду.
  • Second Class - оце саме Індія, сидячі місця у загальному вагоні, на квитку місце не вказано.
Де можна купуйте 3AC, як нема, то сліпер, ну і так далі. Ще приклади вагонів з фотками можна подивитись тут або на вікі.

Дуже помітно як фільтруються люди у різних класах, це різні слої суспільства. Прикольно, що є окремі туалети у европейській та індійскій традиціях. Провідника нема, але білети обов'язково прийдуть і перевірять. Ще можуть перевірити на виході з вокзалу. Ми якось проїхали одну зупинку, то нас довго розводили на штраф, та ми не дали. Їжу носять і продають по вагонах. У деяких квитках сніданок або обід включений. 

Рікша

Або як вони жартівливо самі себе називають, Indian Helicopter. У містах то є транспорт №1. Таксі, тобто повноцінна машина, вам точно не потрібне, бо на ній ви нікуди не доїдете, скрізь дуже вузенько і багато трафіку. То ж рікша оптимальний вибір, або ще «Тук-тук» їх називають. Трьоколісний транспортний засіб, коштує новий десь $2500, двигун 400-600 кубиків, бувають дизельні або одразу на газу (LPG). Мрія кожного індійця мати власний та загрібати бабло.

Оголошена ціна майже завжди буде у два рази більша від реальної. Торгуватися і торгуватися. У місцях їх скупчення, наприклад біля вокзалу, скинути ціну дуже важко. Пройдіть сто метрів і спіймайте на вулиці. Дуже рідко ви заплатите по працюючому таксометру, доречі, то і є реальна ціна. Запам'ятайте її, десь 10-15 рупій за 1 км.

Автобуси

Нам довелося проїхати у останньому по розкладу сільському автобусі. Все як у нас, напхалися як риба в бочку, кондуктор лізе по головах, діти плачуть, дорослі сваряться, що хтось комусь щось віддавив своїми індійськими копитами. Нічого страшного, все як у нас.

На півдні автобуси без вікон та дверей, дуже прикольно з вітерцем їхати.

Існують комфортабельні імпортні автобуси з кондиціонером, але білет забагато коштує, як на мене. А у звичайному автобусі навіть прикольніше. Я чув про нічні туристичні автобуси, але так і не їздили на таких, нащо, коли є поїзд.

Метро у Делі

У Делі з аеропорту імені Індіри Ганді ходить метро у місто. І воно мене вразило, бо це абсолютно європейське метро, імпортний потяг, вагони, чиста платформа, скрізь ескалатори та ліфти, все блищить. Ну точно Європа, доки на вулицю не вийдеш.

Метро, що ходить по лініях міста вже не таке шокуюче, їздить там середній клас. Але усе одно дуже контрастує з поверхнею, занадто чисто для Індії.

Доречі, заходячи на платформу у метро чи на вокзалі, вам треба буде пройти через рамку металошукача, а багаж просвітити на рентгені. Як в аеропорту.




Переклад на російську

Кто только не видел те фотографии, где индийцы облепили вагон как мухи. Разукрашенные автобусы, быстрые рикши. Все это дороги Индии. Но обо всем по порядку. 

Поезда 

Самый предпочтительный вид транспорта в Индии, когда вы турист. Полуостров Индостан совсем не маленький, расстояние между точками в маршруте легко может достигать тысячи километров, а поезд может ехать более суток. Так лучше это время спокойно лежать спать, а не трястись в автобусе. 

Если вы дома, то перед поездкой купить билеты онлайн не получится, скорее всего. Они бронируются на сайте железной дороги, но чтобы зарегистрироваться, вам нужен активный индийский мобильный номер +91xxx, на него СМСки должны приходить. А так просто его не получишь (подробнее здесь). Но если бы вы даже зарегистрировались, то разобраться во всех тонкостях не простое дело, а они там есть, и все это умноженное на дружественный интерфейс системы бронирования. 

Поэтому мы покупали билеты в агентствах, которых полно на каждом шагу в любом городе. Стоит это 50-150 рупий за билет, ну почти как у нас кассовый сбор. Зато они подскажут какой поезд лучше, где пересадки, а где удобнее автобусом. 

Статусы билетов. Это что-то новое для нашего человека и немного ломает мой мозг. У нас, когда покупаешь билета, то ты точно едешь, но не в Индии. 
  • CNF - Confirmed. Билет подтвержден, у вас 100% есть место. 
  • RAC - Reservation Against Cancellation. Вы точно сядете на поезд, а вот лежащей полки может и не хватить, может сидеть будете. 
  • WL - Waiting List. Вы в листе ожидания. Кто-то откажется, добавляться квоты, может и сядете на поезд, а может и нет. Если не сядете, то деньги вернут. 
Я как-то взял билет, так там было WL10, что означало, что передо мной еще 10 претендентов на место. Но за несколько дней очередь немного сдвинулась. За день до отправления я уже был WL2. За 1-2 часа все места распределены и на вокзале вывешивают списки, где указаны ваша фамилия и место. Статус билета можно узнать на вокзале в Информбюро. Очень тупо так планировать путешествие, когда ты не знаешь на 100%, что сядешь в вагон. Поэтому покупайте билеты заранее, минимум за неделю. Через агентство можно купить по туристической квоте, чтобы гарантированно получить место. Более подробно задротам можно почитать Indian Railways RAC and Waitlists concepts explained

Классы вагонов. Это еще одна вещь с которой надо ознакомиться. Их больше чем у нас. И все равно, пользоваться вы будете двумя-тремя. Я скажу о тех в которых мы ездили и которые есть на видео. 
  • Three-tier AC (3AC) - наш плацкарт с кондиционером. Цена билета примерно как у нас, условия тоже привычные для нас. Я думаю, это лучший вариант. 
  • Sleeper (SL) - в два раза дешевле плацкарта, без кондея. Окна и двери открываются, белье не дают, ночью и зимой может быть прохладно. Но тоже можно ехать. 
  • AC Chair - наш сидячий экспресс, с кондеем, который слишком холодно дует ночь, не лучший выбор для ночного переезда. 
  • Second Class - это именно Индия, сидячие места в общем вагоне, на билете место не указано. 
Где можно покупайте 3AC, если нет, то слипер, ну и так далее. Еще примеры вагонов с фотками можно посмотреть здесь или на вики

Очень заметно как фильтруются люди в разных классах, это разные слои общества. Прикольно, что есть отдельные туалеты в европейской и индийской традициях. Проводника нет, но билеты обязательно придут и проверят. Еще могут проверить на выходе из вокзала. Мы как-то проехали одну остановку, так нас долго разводили на штраф, но мы не заплатили. Еду носят и продают по вагонам. В некоторых билетах завтрак или обед включен. 

Рикша 

Или как они шутливо сами себя называют, Indian Helicopter. В городах это есть транспорт №1. Такси, полноценная машина, вам точно не нужно, потому что на ней вы никуда не доедете, везде очень узенько и много трафика. Рикша оптимальный выбор, или еще «Тук-тук» их называют. Трехколесное транспортное средство, стоит новый около $2500, двигатель 400-600 кубиков, бывают дизельные или сразу на газу (LPG). Мечта каждого индийца иметь собственный и загребать бабло. 

Объявленная цена почти всегда будет в два раза больше реальной. Торговаться и торговаться. В местах их скопления, например у вокзала, сбросить цену очень трудно. Пройдите сто метров и поймайте на улице. Очень редко вы заплатите по работающему таксометру, кстати, это и есть реальная цена. Запомните ее, где-то 10-15 рупий за 1 км. 

Автобусы 

Нам пришлось проехать в последнем по расписанию сельском автобусе. Все как у нас, напихались как рыба в бочке, кондуктор лезет по головам, дети плачут, взрослые ссорятся, что кто-то кому-то что-то отдавил своими индийскими копытами. Ничего страшного, все как у нас. 

На юге автобусы без окон и дверей, очень прикольно с ветерком ехать. 

Существуют комфортабельные импортные автобусы с кондиционером, но билет много стоит, на мой взгляд. А в обычном автобусе даже прикольнее. Я слышал о ночных автобусах, но так и не ездили на таких, зачем, когда есть поезд. 

Метро в Дели 

В Дели из аэропорта имени Индиры Ганди ходит метро в город. И оно меня поразило, это абсолютно европейское метро, импортный поезд, вагоны, чистая платформа, везде эскалаторы и лифты, все блестит. Ну точно Европа, пока на улицу не выйдешь. 

Метро, которое ​​ходит по линиям города уже не такое шокирующее, ездит там средний класс. Но все равно очень контрастирует с поверхностью, слишком чисто для Индии. 

Кстати, заходя на платформу в метро или на вокзале, вам предстоит пройти через рамку металлоискателя, а багаж просветить на рентгене. Как в аэропорту.

Добавить свой комментарий

Ваше имя

E-mail



Пожалуйста, введите символы указанные на картинке